Історія боротьби

Історія боротьби

 

Історія спортивної боротьби в Україні має свої традиції. Був на Київській Русі силач Кирило Кожум’яка, Запорізька Січ славилася силою козацькою... Побороти відомих силачів світу, здивувати Європу та Америку, підняти спорт незалежної України – це виявилось українським борцям під силу... Не завжди вони мали ідеальні умови для тренувань, але все ж стали великими - завдяки таланту, праці, силі волі...


В світову історію спортивної боротьби назавжди вписане ім’я українця Івана Піддубного.Народився борець в Україні, у селі Красенівка, що на Черкащині.

 

У 1904 році, на чемпіонаті світу в Петербурзі, Піддубний переміг дворазового чемпіона світу Поля Понса і здобув титул чемпіона світу. Український богатир ще п’ять разів завойовував цей високий титул. У 55 років (!) Піддубного запросили виступити на відкритому чемпіонаті Америки з професійної боротьби. І Піддубний став чемпіоном Америки. Він боровся до 70 років. Нині в Росії проводиться міжнародний борцівський турнір серії „Гран прі” – меморіал Івана Піддубного... А в Україні, у рідному селі борця, йому встановлено пам’ятник...

Іван Піддубний входить у сотню "Великих українців".

 

На початку ХХ століття прославились і такі борці-українці: Терентій Корінь з Чернігівщини, який вигравав борівські чемпіонати в Лондоні та Берліні, боровся в Парижі, Чикаго та інших містах світу; володар "золота" Василь Куценко з Вінниччини, якого навчав відомий польський тренер Питлясинський; Іван Фірцак із Закарпаття, на силу якого звернула увагу англійська королева та подарувала коштовні лицарські обладунки... Залишились в історії також імена тих, хто зробив неоціненний внесок у становлення борцівського спорту в Україні, – це Євгеній Гарнич-Гарницький, лікар, український дворянин, а водночас і засновник першого в Україні атлетичного гуртка. Учень Гарнич-Гарницького - Єрофей Гордієнко згодом виховав відомих борців та атлетів – чемпіонів дореволюційної Росії та перших чемпіонів СРСР. В 1924 році в Києві відбувся перший чемпіонат СРСР з класичної боротьби. Перемогли на ньому саме учні Гордієнка (вже згадуваного вище) – Махніцький та Сажко (останній переміг у фіналі чемпіона Москви Міллера і отримав перший приз). У 1926 році Махніцький та Сажко виграли другий чемпіонат СРСР. Чемпіоном СРСР 1937-го року став український борець Іван Михайловський...

 


Чемпіонати Радянського Союзу започаткували 1945 року, а вперше радянські борці (в команді були українські спортсмени Василь Рибалко, Арам Ялтирян та Яків Пункін) взяли участь в Олімпійських іграх у 1952 році у м. Хельсінкі. Яків Пункін став чемпіоном світу з греко-римської боротьби.

У 1968 році олімпійським чемпіоном став Борис Гуревич.

Найбільших успіхів українські борці вільного стилю досягли на Олімпійських іграх у Москві 1980 року, де вибороли три золоті медалі (Анатолій і Сергій Бєлоглазови та Ілля Мате). Олімпійським чемпіоном став Павло Пінігін (м. Монреаль, 1976 року), дворазовим олімпійським чемпіоном – Сергій Бєлоглазов.

Олімпійським чемпіоном з греко-римської боротьби став українець Іван Богдан, а дворазовим – Олександр Колчинський.

Олімпійськими чемпіонами, які представляли вже незалежну Україну, стали Олег Кучеренко та В’ячеслав Олійник (греко-римська боротьба), Ельбрус Тедеєв (вільна боротьба) та Ірина Мерлені (жіноча боротьба)...


Розповімо про визначних переможців детальніше.

Чотирнадцятиразового чемпіона СРСР з класичної та вільної боротьби, тренера, який виховав чемпіонів світу, Європи та Олімпійських ігор, Арама Ялтиряна називають епохою в борцівському спорті.

Спершу він - студент Харківського інституту фізкультури, тренувався у відомого борця, чемпіона СРСР 1933 та 37-го років А.СиротінаВ 1945 році Ялтирян виступив на першому чемпіонаті СРСР з вільної боротьби і став чемпіоном. Був переконаний, що „майбутнє вільної боротьби в атаках ніг руками”. Час довів, що Ялтирян мав рацію. Про себе він казав: „Я армянский сын украинского народа”. 25 років він керував збірною України, і вона жодного разу не покидала килим переможеною в матчах з командами США, Японії, Болгарії, Ірану, Румунії, Швеції, Польщі, Фінляндії.


 

 

Яків Пункін – перший український олімпійський чемпіон з боротьби (Хельсінкі-1952), п’ятиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту. В 1940 році борець з Запоріжжя Пункін був другим на чемпіонаті України.

 

Вже на наступній першості він здобув звання чемпіона республіки в напівлегкій вазі. Далі були 4 важкі роки в фашистській неволі. А після визволення Пункін виграв: п’ять золотих медалей на чемпіонатах СРСР, два „золота” Всесвітніх фестивалів молоді та студентів, які прирівнювалися до чемпіонатів світу, а в Хельсінкі став олімпійським чемпіоном – першим серед українських борців.


Іван Богдан – перший серед українських борців олімпійський чемпіон у важкій вазі (Рим-1960), дворазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, триразовий чемпіон СССР, заслужений майстер спорту, заслужений тренер України.

 

Вперше в борцівський зал Іван Богдан увійшов у 1950 році. А в 52-му вже став чемпіоном України, вигравши по балах у екс-чемпіона СРСР Івана Толмачова. В наступному році він вже був першим на двох чемпіонатах України – з класичної (греко-римської) і вільної боротьби. В 1953 він дебютував на першості СРСР і отримав бронзову нагороду. Родоначальником сучасного типу важковаговика у час Богдана вважався швед Бертіль Антонссон. В поєдинку СРСР-Швеція Богдан не програв шведові: дві зустрічі - дві нічиї. На Олімпіаді в Римі фінальним подинком Богдана був поєдинок зі шведом Рагнаром Свенссоном. Українець переміг.


Олександр Медвідь – перший український триразовий олімпійський чемпіон з боротьби, семиразовий чемпіон світу з вільної боротьби, триразовий чемпіон Європи, дев’ятиразовий чемпіон СРСР, заслужений тренер СРСР і Білорусії, заслужений майстер спорту.

 

На ХІХ іграх у Мехіко Медвідь переміг 130-кілограмового болгарина Дуралієва, американця Ларрі Крістофа, олімпійського чемпіона німця Вільфреда Дитріха та вдруге став олімпійським чемпіоном з вільної боротьби. На Олімпіаді в Токіо Медвідь став переможцем у напівважкій вазі. На ХХ Олімпійських іграх у Мюнхені українець переміг 200-кілограмового американця Кріса Тейлора, а у фіналі - болгарина Дуралієва.


 

Борис Гуревич – перший олімпійський чемпіон серед українських борців вільного стилю (Мехіко-1968), дворазовий чемпіон світу, дворазовий чемпіон Європи, шестиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.

 

Саме цей борець став для народного художника СРСР Є.Вучетіча натурою скульптури „Перекуємо мечі на орала”, яку встановили в Нью-Йорку перед фронтоном приміщення ООН. А тренував спортсмена відомий Арам Ялтирян. На запитання, що найголовніше у боротьбі, Гуревич відповідав: техніка. „Потрібно довести свої технічні дії до такого автоматизму, щоб повністю їм довіряти...”. Чемпіоном СРСР Борис Гуревич вперше став у 20-річному віці, на першості країни 1957 року, в Києві. На ІV Спартакіаді народів СРСР Гуревич вшосте став чемпіоном країни. В Індії він виграв золоту медаль чемпіона світу. Став переможцем ХІХ Олімпійських ігор у Мехіко.


 

Олександр Колчинський – перший серед українських борців дворазовий олімпійський чемпіон (Монреаль-1976, Москва-1980), чемпіон світу з греко-римської боротьби, шестиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.

 

Вага – 118 кілограмів, майже двометровий зріст. Оволодіти переворотами в партері Колчинському допоміг Іван Богдан. На чемпіонаті СРСР 1974 року 19-річний Колчинський виграв золоту медаль у важкій вазі. На Олімпіаді 1976 (у фіналі) Колчинський переміг болгарина Томова з рахунком 11:6. На Олімпіаді в Москві (1980) в останньому поєдинку усього турніру борців класичного стилю Колчинський повторив монреалівський успіх – знову переміг болгарина Томова та став дворазовим олімпійським чемпіоном. 


Павло Пінігін – олімпійський чемпіон з вільної боротьби (Монреаль-1976), триразовий чемпіон світу, чемпіон Європи, дворазовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.

 

За національністю якут, навчався в Київському інституті фізкультури, тренував Пінігіна український тренер Г.Бураков. На чемпіонаті Європи 1974 року, який відбувався у ФРН, Пінігін виграв у Адольфа Зегера (ФРН) та став чемпіоном Європи. А далі: „золото” на VI Спартакіаді народів СРСР і „золото” на чемпіонаті світу 1975 року. На ХХІ Олімпіаді (Монреаль-76) український якут подолав американця Ллойда Кізера з рахунком 12:1.


Ілля Мате – перший в Україні сільський спортсмен, який став олімпійським чемпіоном з боротьби (Москва-1980), дворазовий чемпіон світу з вільної боротьби, чемпіон Європи, чотириразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.

 

Учень одного з найталановитіших українських тренерів В.Бороти. В селі Староігнатєвка на Донбасі цей сільський тренер створив секцію - сільську школу боротьби, яка дала чемпіонів Донеччини, України, СРСР і світу... У фіналі Олімпіади-80 Мате виграв у чеха Юліуса Стрніско з переконливим рахунком 11:0.


 

Увійшли в історію української боротьби і брати Бєлоглазови. Анатолій Бєлоглазов – олімпійський чемпіон (Москва-80) , триразовий чемпіон світу, чемпіон Європи, п’ятиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту. Сергій Бєлоглазов – дворазовий олімпійський чемпіон (Москва-80, Сеул-88), шестиразовий чемпіон світу, п’ятиразовий чемпіон Європи, п’ятиразовий чемпіон СРСР, заслужений майстер спорту.


 

Михайло Маміашвілі – олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби (Сеул-88), триразовий чемпіон світу, триразовий чемпіон Європи, п’ятиразовий чемпіон СРСР, заслужений тренер Росії, заслужений майстер спорту.

Перші тренування майбутнього спортсмена відбувалия в його рідному українському місті Конотопі. В 20 років на чемпіонаті світу 1983 року став чемпіоном. Перемогу в фінальному поєдинку на чемпіонаті світу-86 в Будапешті Маміашвілі виборював з травмованим ребром і переміг – втретє став чемпіоном світу. Десять кращих журналістів з різних країн світу назвали його кращим борцем 1986 року. У 1987-му (передолімпійському) році Маміашвілі отримав травму, далі – операційний стіл. Відкритим залишалося питання, чи зможе він виступити на Олімпіаді в Сеулі-88? Але в Сеулі-88 з рахунком 10:1 Маміашвілі виграв у венгра Тібора Комаромі та став олімпійським чемпіоном.


Володимир Синявський – срібний призер Олімпійських ігор з вільної боротьби (Рим, 1960 рік). 4-разовий чемпіон СРСР (1957-59, 1961). Перший чемпіон світу серед українських борців вільного стилю, чемпіонати світу вигравав двічі (1959, 1961). Володар Кубка світу (1958).

 

Народився 1932 року в селі Вільшини на Харківщині. Боротьбою почав займатися з 20 років. Тренер А.В.Ялтирян. Встановив своєрідний борцівський світовий рекорд, який неможливо перевершити, можна лише повторити: на першому в його житті чемпіонаті світу дебютант Синявський поклав на лопатки всіх шістьох суперників, серед яких були переможці й призери попередніх світових першостей. Ідеально володів прийомом „канарка” (переворот із захватом шиї з-під плеча).

Федерація греко-римської боротьби України 

Федерація греко-римської боротьби України була створена у 2001 році. Федерація є колективним членом Асоціації спортивної боротьби України, що створена у1992 році.

Федерація греко-римської боротьби України була створена у 2001 році. Федерація є колективним членом Асоціації спортивної боротьби України, що створена у1992 році. Перший президент Федерації греко-римської боротьби УРСР - Ян Димов. Легенда спортивної журналістики, автор багатьох публікацій і книг про боротьбу і борців. У 2001 році в Міністерстві юстиції зареєстрували Федерації греко-римської боротьби України, яка стала правонаступницею Федерації греко-римської боротьби УРСР. У цьому ж році на установчій конференції президентом Федерації був обраний В. К. Кисіль.

" Не важливо яким ти спортом займаєшся,

головне, що ти ним займаєшся!

Алкоголь - розваги для бідних,

Наркотики – слабких,

Спорт для сильних! "

   Віктор Смірнов

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #fbodc9 #eef10570 #230813202604